Illidan1995 | Дата: Суббота, 26.01.2013, 16:24 | Сообщение # 1 |
Владыка Хаоса
Группа: Администраторы
Сообщений: 385
Статус: Offline
| Іду по дорозі. Бачу йде закохана пара за парою... В обнімку при чому... От дивлюсь на них і хочу кричати, хочу залитись сльозами в істериці... Та сила волі і гордість стримують мене від цього. Як я хочу поїхати звідси, щоб не бачити щасливих виразів обличчя любдей, і взагалі їхніх лиць. Хочу щоб мене забули, щоб ніде не згадували про мене, і я й сам був би не проти забути себе, хто я, що я і про все що я знаю. Та не мені вирішувати що буде зі мною, одній пресвятій Тройці все відомо, і все йде за їхнім задумом. Я хочу залишатись один, на самоті бути завжди, і залишатись з твердими сторінками книг та зі своїми думками та мріями завжди... Але про мене ніколи не забуде одне єдине серце, єдине в цім великим і білім світі, єдине для мене, і для серця мого, її образ не виходить з моїх думок, хоч як не забувайся в роботі, все одно стоїть її образ в думках, який я ніколи не зможу забути, на який я не зможу розсердитись, який дорожче мені за все що я маю, за який готовий покласти життя своє на смертельний жертовник... Я не знаю що зі мною діється, не знаю що зі мною сталося, але знаю одне, знаю що не зможу прожити я без неї, знаю що буду любити її і після смерті... Я просто хочу щоб вона була поряд зі мною, хоча б на хвилинку зустрітися з нею, побути вдвоєм, поцілувати в губи... Та знаю що це лише моя бурхлива уява моїх фантазій, але вірю що це коли-небуть станеться... А зараз я хочу одного, щоб вона була щаслива, якщо не зі мною, то з кимось іншим, щоб раділа вона кожну хвилину свого життя, це єдине що я хочу, щоб вона була щаслива... Рус. версия Иду по дороге. Вижу идет влюбленная пара за парой ... В обнимку при чем ... Вот смотрю на них и хочу кричать, хочу залиться слезами в истерике ... Но сила воли и гордость сдерживают меня от этого. Как я хочу уехать отсюда, чтобы не видеть счастливых выражений лица любдей, и вообще их лиц. Хочу чтобы меня забыли, чтобы нигде не вспоминали обо мне, и я сам был бы не против забыть себя, кто я, что я и про все что я знаю. Но не мне решать что будет со мной, одной пресвятой Троицы все известно, и все идет по их замыслу. Я хочу оставаться один, наедине быть всегда, и оставаться с твердыми страницами книг и со своими мыслями и мечтами всегда ... Но про меня никогда не забудет одно единое сердце, единственное в этом большим и белом свете, единственное для меня, и для сердца моего, ее образ не выходит из моих мыслей, как ни забывайся в работе, все равно стоит ее образ в мыслях, который я никогда не смогу забыть, на который я не смогу рассердиться, который дороже мне всего что я, за который готов положить жизнь свою смертельный жертвенник ... Я не знаю что со мной, не знаю что со мной произошло, но знаю одно, знаю что не смогу прожить я без нее, знаю, что буду любить ее и после смерти ... Я просто хочу, чтобы она была рядом со мной, хотя бы на минутку встретиться с ней, побыть вдвоем, поцеловать в губы ... Но знаю, что это только мое бурное воображение моих фантазий, но верю, что это когда-либо произойдет ... А сейчас я хочу одного, чтобы она была счастлива, если не со мной, то с кем-то другим, чтобы радовалась она каждую минуту своей жизни, это единственное что я хочу, чтобы она была счастлива ...
|
|
| |