| Illidan1995 | Дата: Суббота, 26.01.2013, 16:24 | Сообщение # 1 |
 Владыка Хаоса
Группа: Администраторы
Сообщений: 385
Статус: Offline
| Іду по дорозі. Бачу йде
закохана
пара за парою... В обнімку при
чому... От дивлюсь на них і
хочу
кричати, хочу залитись
сльозами
в істериці... Та сила волі і
гордість стримують мене від
цього. Як я хочу поїхати звідси,
щоб не бачити щасливих
виразів обличчя любдей, і
взагалі їхніх лиць. Хочу щоб
мене забули, щоб ніде не
згадували про мене, і я й сам
був
би не проти забути себе, хто я,
що я і про все що я знаю. Та не
мені вирішувати що буде зі
мною, одній пресвятій Тройці
все відомо, і все йде за їхнім
задумом. Я хочу залишатись
один, на самоті бути завжди, і
залишатись з твердими
сторінками книг та зі своїми
думками та мріями завжди...
Але про мене ніколи не забуде
одне єдине серце, єдине в цім
великим і білім світі, єдине для
мене, і для серця мого, її образ
не виходить з моїх думок, хоч
як
не забувайся в роботі, все
одно
стоїть її образ в думках, який я
ніколи не зможу забути, на
який
я не зможу розсердитись, який
дорожче мені за все що я маю,
за який готовий покласти
життя
своє на смертельний
жертовник... Я не знаю що зі
мною діється, не знаю що зі
мною сталося, але знаю одне,
знаю що не зможу прожити я
без неї, знаю що буду любити
її і
після смерті...
Я просто хочу щоб вона була
поряд зі мною, хоча б на
хвилинку зустрітися з нею,
побути вдвоєм, поцілувати в
губи... Та знаю що це лише моя
бурхлива уява моїх фантазій,
але
вірю що це коли-небуть
станеться... А зараз я хочу
одного, щоб вона була
щаслива,
якщо не зі мною, то з кимось
іншим, щоб раділа вона кожну
хвилину свого життя, це єдине
що я хочу, щоб вона була
щаслива...
Рус. версия
Иду по дороге. Вижу идет
влюбленная пара за парой ... В
обнимку при чем ... Вот смотрю
на них и хочу кричать, хочу
залиться слезами в истерике ...
Но сила воли и гордость
сдерживают меня от этого. Как
я
хочу уехать отсюда, чтобы не
видеть счастливых выражений
лица любдей, и вообще их лиц.
Хочу чтобы меня забыли,
чтобы
нигде не вспоминали обо мне,
и
я сам был бы не против забыть
себя, кто я, что я и про все что
я
знаю. Но не мне решать что
будет со мной, одной
пресвятой
Троицы все известно, и все
идет
по их замыслу. Я хочу
оставаться
один, наедине быть всегда, и
оставаться с твердыми
страницами книг и со своими
мыслями и мечтами всегда ...
Но про меня никогда не
забудет
одно единое сердце,
единственное в этом большим
и
белом свете, единственное для
меня, и для сердца моего, ее
образ не выходит из моих
мыслей, как ни забывайся в
работе, все равно стоит ее
образ
в мыслях, который я никогда
не
смогу забыть, на который я не
смогу рассердиться, который
дороже мне всего что я, за
который готов положить
жизнь
свою смертельный
жертвенник ... Я не знаю что со
мной, не знаю что со мной
произошло, но знаю одно,
знаю
что не смогу прожить я без
нее,
знаю, что буду любить ее и
после смерти ...
Я просто хочу, чтобы она была
рядом со мной, хотя бы на
минутку встретиться с ней,
побыть вдвоем, поцеловать в
губы ... Но знаю, что это только
мое бурное воображение
моих
фантазий, но верю, что это
когда-либо произойдет ... А
сейчас я хочу одного, чтобы
она
была счастлива, если не со
мной,
то с кем-то другим, чтобы
радовалась она каждую
минуту
своей жизни, это
единственное
что я хочу, чтобы она была
счастлива ...
|
| |
| |
